Це не про статистику — це про душу. Я виріс на кавері Енглвуда, де баскетбол розуміє серце, а не драфт. Коли він стріляв 26 з 34 — ніхто не бачив його боротьбу.

Він був викинутий з драфту НБА, але його історія — не про талант, а про серце. У південному Чикаго, на бетонних майданчиках, він грався у темрях, коли всі спали. Це — правда, яку ніхто не розповідає.

Це не про таланти з стипендіями — це про дітей з пробитими кросівками, які грали ночами на дворі, коли ніхто не дивив. Це — справжній баскетбол вулиць.

У підпригородних дворах Чикаго діти перетворюють вулиці на класи, де статистика не бачить їхнього зусилля. Це не про таланти — це про системи, що приховують людей.

Старенька бабуся запитала хлопця з півдня Чикаго: «Ти справді граєш у баскетбол?» Його посміх — не статистика, а пам’ять. Це не відео. Це душа кожного забутого хлопця, що грає через любов.

Це не просто футбол — це виживання. З місцевих дворів у південному Чикаго, де ніхто не дав стипендій, але де гранд на асфальті з чистим бажданням та потом, що справжні зори завжди грали з потугою і душою.