Чому ми вітаємо Сяо Яна, а не інших?

Герой — не завжди зірка

Я роками розшифровував динаміку гри за тишою. Коли фани вітають Сяо Яна — коли його статистика звучить як золота фраза у монохромному плані — я бачу сутність: ми радіємо не через ідеал, а через те, що інших зникає.

Дані не брешуть. Але фанатизм — так.

Ми шануємо не інтелект — ми шануємо катарсис.

Алгоритм зависті

Кожного разу, коли гравець піднімається, хтось інший опускається. Це не випадково — це системно. Народ не вітає потенціал — він вітає контраст.

Сяо Ян піднімається, бо падіння інших чутне.

Це не зависть — це проекція.

Ми надаємо сенс там, де статистика закІнчується, а миф починається.

Данi як драма, а не догма

Я аналiзую бокси — а не заголовки.

Коли ви бачите 32% точнiсть кидкiв у поетичному синьому акцентi та чистiй типографiї — ви бачите бiльше нiж цифри. Ви бачите історiю: де правда вимiряється емоцiйною вагою, а не клiками. Сяо Ян нe питався до того, щоб його було поклонено — вiн просто був точним. Але плем’я потребувало легенду, щоб почувство знову стало цiлим.