Чому ми розуміємо зірку лише після гри?

Я, спортивний журналіст з Чикаго, згадав, як тиха впевта формувала величність задовго до світлоплощі. Це — не про талант, а про невидиму вагу самопереконання.
Чому ми розуміємо зірку лише після гри?

Чому найгірший гравець отримує ключовий м'яч?

Чи справді перемога вимірюється числами? Я аналізую дані з вулиць Брукліна — не статистику, а історії, які алгоритми ігнорують. Тут мова не про кидки, а про тихих, хто був почутий.
Чому найгірший гравець отримує ключовий м'яч?