Неправдиве перевага самотності

Нехай мене любить Леброн Джеймс. Я вивчав його кар’єру з 2003 року. Але коли мова йде про розвиток під тиском, SGA не мав нагоди отримати чемпіонську команду в 24 роки.

Немає суперкоманди. Немає ветерана, що брав бий на себе. Лише молодий геній, який взяв на себе керування командою — а не навпаки.

Це має значення. Велике.

Трикоронна корона, якої не було у Краля

Леброн мав два МВП до першого титулу — але ніколи не перемагав у скораючому чемпіонаті в тому ж сезоні, що й финал.

SGA? Зробив це за один рiк: лiдер по набраних очках (31,0), кандидат на МВП (третя по голосам), і ФМВ пiсля того як Thunder здобили свiй перший титул з 2016 року.

Так, ви правильно прочитали: лiдер скораючого чемпiонату + кандидат на МВП + титул — все до 25-го дня народження.

Леброн нiколи не мав такого комплекта в своїй початковiй вершинi — навпаки.

Вiдмiнний шлях повернення: вiд «збитих» до «переважних»

Коли Леброн потрапив до финалу першого разу у 2007-му, його просто збито Бостоном. Справжнє поразка на нацiональному телебаченнi.

SGA не лише добрался — ведений командою пройшов через три елiтнi обороны, серед них історична команда Warriors з Кур’ї та Клейом у найвищому станi.

І ось ключове: Thunder незабезпечувались жодного раунду.

Їх завжди брали за позадинним гравцем — але все ж перемогли чотири серii без жодного поразки пoслухання Game 1 у Захидному финалi.

Такий характер? Не приходить із родинним статусом чи хайпу — приходить з полум’ям, спаленим справжньою боротьбою.

Це не лише про один сезон…

The справжня істория — це не «SGA переможець». Це те, що він зробив це самостыйно довше будь-якого гравця молодше 25 року поза повстанням Аллен Івансона з Филадельфии 2001 року.

Він не просто грав; вирубував щось нове — культуру доверяння систему — одночасно називаючи «наступним» протягом семирядового часу через порivняння з Люкою чи Джанисом чи навіть… так… Леброном собою.

Тиск був безперервний. Але? Виграв там де треба было найбльше.