Загадковий випадок Гардена у плей-оф

Як людина, яка роками аналізувала дані NBA за допомогою Python-моделей і тренерської аналітики, виступи Джеймса Гардена в плей-оф представляють собою захоплюючий статистичний парадокс. Цифри розкривають незручну правду: у 23 серіях плей-оф як стартовий гравець Гарден має лише 43,5% перемог — і жодної перемоги проти справжньої еліти.

Аналіз результатів проти чемпіонських команд

Почнімо з епохи династії «Голден Стейт», яка визначила період Гардена в «Х’юстоні». Хоча шанувальники романтизують його «п’ятирічний опір» проти «Ворріорс», дані показують:

• 2015: Каррі перевершує його (включаючи печально відому гру з 12 втратами)
• 2016: Виліт від одного Ол-Стар Клея Томпсона 4-1
• 2018: Єдиний серйозний виклик «Суперкоманді» (все одно програш)
• 2019: Травмований Каррі з 33 очками за тайм вибив «Х’юстон» без Дюранта

Ця тенденція повторюється в різних епохах. Проти Леброна? Дві серії, дві поразки 4-1. Зірки нового покоління? Дончич і Йокич буквально зметали його з майданчика. Навіть Кайрі Ірвінг — чия оборона не є його сильною стороною — перетворюється на Гері Пейтона проти Гардена.

Що не показує колонка перемог

Десять перемог Гардена в плей-оф розповідають свою історію:

1. Двічі проти «Юта Джаз» з новачком Донованом Мітчеллом
2. «Оклахома» Вестбрука (до його відродження)
3. «Торонто» Сіакама до чемпіонства
4. «Нетс» Бріджеса після династії
5. Команда 37-річного Дірка без підтримки

Спільний знаменник? Жодна з цих перемог не включала перемогу над суперзіркою на піку форми. Його середні показники в цих перемогах (25/6/8 при 42,6% попадань) теж не говорять про те, що він тягнув команду.

Погляд з боку аналітики

Як статистик, я не можу ігнорувати три явні тенденції:

1. Провали в ключові моменти: Коли настають гри на виліт, процент реалізації Гардена падає на 7 пунктів порівняно з регулярним сезоном.
2. Цільова оборона: Суперники реалізують на 4% більше кидків біля кільця, коли їх опікує Гарден у плей-оф.
3. Неефективне використання: Його коефіцієнт передач/втрат у плей-оф (1,8) гірший порівняно з регулярним сезоном (2,3).

Можливо, це втома від тягаря атак. Можливо, це оборонні схеми, які викривають його обмежений рух без м’яча. Але після 14 сезонів вибірка незаперечна — великі гравці перемагають інших великих гравців у травні та червні. Окрім, якщо говорити про статистику, Джеймса Гардена.