Чи справді варта зусилля?

Суд, що не спить

Я пам’яту батька: «Сину, якщо працюватим достатньо — хтось запам’ятає». У тихі години між півноччю й світанням на Південному боці — цей ліга не цікавала рейтингу. Вона цікавала стойкост.

Сезон 2025-26 «Бася Ліга»

Назва, яку незнайть за межами. Не будувалась для ТВ чи корпоративних спонсорів. Збудована матерями, що залишаються після школи. Тридев’ять матчей — у мовчанні.

1-0, що все змiнило

23 липня о 23:45 — Сан Дус побив Феровiарiа 2-1. Не через талант — а через те, що тренер не зупинявся, коли нiхто не дивив.

Цифри не брешуть (але ж не розказують)

Мина РоАмера побила Карiук Ма 3-1 — лише пiсля трьох невдач у додатковому часi. Феровiарiа проти Залiзниця — 0-0… знову. Це не випадок. Це логiстика, вироблена в костях системами, що забули рахувати людей.

Чому ми дивимо у мовчаннi

Моя мати навчила: «Якщо граєш достатньо — навряд чи заплатять… але запам’ятають твоє ім’я». Кожен розыграш — молитва пiд затопленням. Кожна нульова нiч — обiт обещання перед світанням. Це не спорт. Це виживання.